«Жінка-воїн»: Уся правда про співачку Руслану, її родину і чоловіка. Чому у пари немає дітей?

Сучасна українська культура стрімко розвивається на тлі історичних подій, передає Корупція.Стар

Популярне: Нарешті! Аніта Луценко вперше показала фото з чоловіком під час відпочинку в горах

Ну як тут не творити коли твій народ бореться за перемогу і свободу жити так як хочеться, жити у вільній країні під мирним небом. Ця жінка як маяк української культури, що живе і переживає зі своїм народом — Руслана Лижичко.

Та чи могла подумати маленька Руслана про те, що її чекає у майбутньому? І як багато вона зробить для України.

Перший крок у мистецьке життя їй допомогла зробити мама, саме вона привела дівчину у музичну школу. Івже тоді Руслана вперто працює і виступає солісткою у гуртах “Горизонт” й “Оріон”.

Музичне захоплення привело Руслану Лижичко до Львіської консерваторії імені Лисенка, де дівчина починає вчитися на деригента симфонічного оркестру.

Співочу кар’єру вона не полишає, а навпаки старанно трудиться і пробиває собі дорогу до успіху. З 1993 року починається музичний шлях юної Руслани. Дівчина бере участь у кількох музичних конкурсах у яких її помічають і пророкують успіх.

Звичайно, що б далі працювати і рухатись у тому напрямку дівчині потрібен продюсер. І тут Руслані радять познайомитися з юним режисером Сашком. І як це не банально, через кілька років він запропонує їй одружитись.

Їхні стосунки з продюсером Олександром Ксенофонтовим розвивалися стрімко. За словами співачки постійні гастролі і тури зблизили їх. Саша допомагав і завжди підтримував, вони увесь вільний час проводили разом.

“Друзі нас жартома навіть називали сіамськими близнюками. Саша великий романтик. Ні одне побачення не проходило без будь-яких романтичних сюрпризів” розповідає Руслана.

Вона відчувала це її чоловік, її доля. Він один єдиний, такий якого немає у всьому світі. Вже стільки років сплило з того часу, а ці двоє разом і закохані по вуха один в одного.

Олександр завжди був для Руслани в першу чергу вірним другом, а вже після продюсером. Вони все роблять разом: пишуть музику, пісні, знімають кліпи. Руслана навіть тягне його в гори, підкорювати нові вершини. Не просто жити з “дикою енергією”, так називає себе Руслана.

Дивіться також:Сердючка відзначилася скандальною заявою про поїздки в РФ

Зіркове подружжя тримає своє особисте життя за сімома замками. А коли у інтерв’ю їх запитують про особисте вони як один відповідають:

“Наше особисте життя ми домовилися тримати в секреті. Тому, для всіх воно було і залишається недоступним. Це наша домовленість. Ми впевнені, що щастя любить тишу, і справжня магія любові зберігається тільки в повній таємниці, тому дозвольте таємне не досказати”

Попри не один десяток років у спільному житті Руслани і Олександра ще немає спадкоємця. Але як розповідає Руслана, вони завжди хотіли дитину і хочуть, а все решту вони залишають для себе, за замком.

Руслана Лижичко ніколи не забувала про своє гуцульське коріння. Саме такий потяг до свого прадавнього приніс їй успіх. Співачка прагнула поєднати гуцульські мотиви з сучасною музикою.

І це їй вдалось. У 2003 році виходить новий і зовсім не схожий на інші альбом “Дикі танці”. Куди артистка вклала всю душу і свою “дику енергію”. Це було, щось зовсім нове зі шматочком старовини. Так як хотіла вона. Артистка наполегливо працювала над “Дикими танцями”. Виступала на різних конкурсах, знімала кліпи і готувала феєричні постановки. Невпинна праця принесла цьому альбому шалену популярність і за рік продажів це був найпопулярніший альбом в Україні. За альбом «Дикі танці» Руслана отримує першу в Україні офіційну нагороду «Платиновий диск».

Проте, на цьому вона не зупинилася. Артистка вирішує їхати на “Євробачення”, щоб кардинально змінити всю Європу. Підготовка до конкурсу зайняла багато зусиль, це була зовсім інша тактика. Команда Руслани вивчила всіх конкурентів, провела величезну піар роботу у країнах, що голосували. Навіть її конференції відрізнялись від всього, що відбувалося на конкурсі. Її одразу помітили, вона тепло спілкувалася зі журналістами, пригощала їх українською горілкою і домашнім салом. А те, що творилося на сцені під час виступу Руслани з захомленням спостерігала вся Європа.

Така не схожа на інших, Руслана вирвала перемогу і заявила на весь світ про Україну. Повернувшись на батьківщину про талановиту Руслану Лижичко говорив кожен. Почесні премії і звання “Народна артистка України”. Після перемоги на «Євробаченні» боксер Віталій Кличко вручав Руслані в Лас-Вегасі нагороду «World Music Awards» «Всесвітню музичну нагороду» за найбільшу кількість проданих альбомів «Дикі Танці» у світі.

Музика це не все, що несла співачка у маси. З 2004 року Руслана посол доброї волі. Вона вперто бореться проти несправедливості і миру для свого народу по сьогоднішній день.

Співачка довгий час кричала про проблеми работоргівлі людьми. Вона ініціювала активну діяльність, спрямовану на боротьбу із работоргівлею. Об’єднала кілька світових організацій і залучила їх до співпраці. Коли у 2004 році розгорілася “Помаранчева реврлюція” і Україна стояла на Майдані Незалежності вона стояла разом зі своїм народом. День і ніч проводила з тими людьми серед яких виросла і для котрих творила.

Це “жінка воїн”, так її охрестили іноземні ЗМІ. Вона була депутатом п’ятого скликання і склала свій мандат у 2007 році. Та коли біда знову постукала у мирні двері України вона вийшла на Майдан не воювати, а підтримувати. Революція гідності і Руслана знову зі своїм народом під кулями і в диму. Ця жінка їздила по світу і запрошувала іноземних спостерігачів, розповідала про проблеми народу і навіть втратила голос. Та домоглася того, щоб на Україну звернули увагу. По сьогоднішній день вона підтримує бійців зони АТО і ревно борtться за свій народ і за нашу перемогу.