актуально

Кого раніше називали “блудницею”? Зовсім не ту, що ви подумали

Інтимне життя слов’ян не відрізнялася особливою скромністю.

В історичних трактатах Європи, Сходу та Азії збереглося безліч відомостей про інтимне життя народів, а ось про любовні традиціях слов’ян збереглося дуже мало відомостей. Стародавні сувої, описують їх інтимне життя, століттями знищувалися церковними діячами, але це не означало, що нічого такого не було, передає Ukr.Media.

Інтимне життя слов’ян не відрізнялася особливою скромністю. У дохристиянську епоху любовні ігрища юнаків і дівчат супроводжували практично будь-яке свято. Історики називають традицію стрибати через багаття на Івана Купала еротичної забавою, оскільки із-за підскоків спідниці дівчат незмінно задирались, оголюючи всі інтимні місця. До XII століття ченці явно негативно ставилися до цієї традиції, кажучи, що «тут є мужам і отрокам велике падіння на дівоче хитання».

Фізична близькість незмінно супроводжувала язичницькі обряди під час посівної пори. Дівчата обходили поля вночі голяка, щоб поділитися силою дітородіння з землею-матінкою. Чоловіки, в свою чергу, засіваючи поля, також нерідко роздягалися. За віруваннями, так «укладався шлюб» між працівниками і землею. Ну і щоб урожай був гарний напевно, слов’яни займалися любов’ю прямо на полі або імітували цей процес, перекочуючись туди-сюди.

У VII столітті виникло поняття «блудниці», але тоді воно не мало негативно відтінку. Блудницями називали тих дівчат, які шукають собі чоловіка (співзвучно з «блукають»). З X ст. з прийняттям християнства це поняття змінює своє значення. Тепер блудниця з позицій церкви – це незаміжня дівчина, позбавлена невинності або ж вдова, яка приймає у себе чоловіків.

Серед небагатьох описів інтимних традицій слов’ян, зустрічаються відомості, що в VIII столітті за день до весілля волхви повинні були позбавляти наречену невинності в лазні. Князь Святослав у 967 році змінив подібне положення справ, передавши цю «обов’язок» законним чоловікам.

Спираючись на «Повість тимчасових років», можна дізнатися, що подекуди практикувалося багатоженство. Візантійський історик Прокопій Кемарийский, описуючи побут східних слов’ян, зазначав, що в одній сім’ї могло бути від двох до чотирьох дружин. Широко відомий факт багатоженства князя Володимира Святославича. Тільки офіційних обраниць у нього було дванадцять, це якщо не рахувати 800 наложниць.

Зі зміцненням позицій християнства, тема статевих відносин стає більш табуйованою. Тепер займатися їм дозволялось лише подружжям, та й то в місіонерській позі. Звичайно ж, завжди вистачало тих, хто жив «в гріху», тому на сповіді люди повинні були розповісти про всі свої пригоди. Серед рукописів збереглися требники, які вказані питання щодо інтимного життя, які повинен був ставити священик сповідатися. У покарання за перелюбство покладалися молитви з численними поклонами від 3 до 10 років.

Церквою було заборонено займатися любов’ю стоячи, т. к. можливість завагітніти в такій позиції знижувалася. А це означало, що таке положення було «не для чадородія, а слабкості заради». «Правильною» вважалася тільки «місіонерська поза». Реакція народу на подібні заборони не змушувала себе довго чекати. У допетровську епоху була популярною приказка: «Гріх – коли ноги вгору, а опустив – Бог простив».

Слов’яни не відрізнялися скромністю, але в інтимні відносини вступати було прийнято тільки чоловікові з жінкою.