Сповідь програміста, звалившого з дружиною і дитиною з України до Польщі, і повернувся назад

Доброго дня! Я б хотів поділитися з вами цікавими висновками про мій переїзд до Польщі наприкінці липня 2014 року. Зараз я повернувся назад в Україну і перебуваю у Львові — вирішив переїхати саме в це місто після Варшави.

Я родом з Донецька. Як і багато з моїх знайомих, ріс у бідній сім’ї. Коли я почав дорослішати і вже щось запам’ятовувати, то одне з перших, що я чув: «Саша, тобі треба вирости і виїхати за кордон. Тут, у цій чортовій країні, робити нічого» .

У дитинстві я займався футболом, показував непогані результати і думав про кар’єру футболіста, але потім зрозумів, що це не те, чим би хотів займатися в житті. Тоді я захопився веб-дизайном, але в підсумку став frontend розробником — верстати і динамічно змінювати веб-сторінки виявилося набагато цікавіше, ніж щось створювати і малювати. Закінчивши в Донецьку ШАГ і отримавши перший досвід роботи, я перебрався в Дніпропетровськ і там вже отримував кар’єрне зростання.

Переїзд в Варшаву

Приблизно через 2 роки я зрозумів, що пора здійснювати мрію, тобто їхати в іншу країну. Я почав шукати роботу «десь там», але в підсумку так склалося, що вона мене сама знайшла (можливо, спрацював «Секрет»). Компанія, де я тоді працював, оголосила, що з-за нестабільної ситуації в країні та ймовірності повністю втратити весь бізнес буде переводити частину персоналу до Варшави. Ми з дружиною зраділи і подали заявку, що хотіли б поїхати.

Переїзд вдався, я був шалено вдоволений, що виконав свою мрію «виїхати з гребанной країни» у дивовижний край «соціальних гарантій і кращого рівня життя». Саме місто нам дуже сподобався. Як сказав один мій друг, я потрапив в Україну через 200 років у майбутньому. Ми багато подорожували, дивилися інші країни, міста.

Але через півроку я почав щось підозрювати… Все почалося з того, що я просто порахував, скільки ми заробляємо. Виявилося, що «ви будете отримувати ту ж зарплату, але з перерахунком на місцеву стабільну валюту» — це значно менше, ніж в Україні з нашою чудовою прив’язкою до курсу НБУ. Місцева валюта може і стабільна, але долар виявився стабільніший — ми і підозрювали це заздалегідь, але нічого зробити не могли.

Європейські податки

У Польщі, як і в інших країнах Європи, існує відмінне від нашого поняття «податки». У них ця сутність ефективно простежується і допомагає тримати храми, площі, дороги і все інше у відмінному стані. Кількість податків величезна, особливо для нерезидентів країни.

Місцеві самі стверджують, що їм дуже не подобається система, за якою вони платять податки — дуже вже багато вони як підприємці віддають (19% + ZUS). Багато хто скаржиться на те, що оплачують лікарні соц. працівникам та іншим малозабезпеченим (ZUS). Тобто податки — це не те, чим вони пишаються. Також вони намагаються всіма способами їх зменшити. Для цього використовують як законні способи, заяви про вимушених витратах (туди можна прописати квартиру як робоче місце, а машину як транспорт для роботи), так і напівзаконні методи (відкриваючи підприємство, наприклад, в Англії та за її законами сплачуючи лише 10% від прибутку, якщо заробили менше 70000 фунтів на рік).

Але це все для місцевих жителів, хто має польський паспорт або карту Sta\ego Pobytu. Приїжджі, як правило, отримують тимчасову картку Tymczasowego Pobytu і можуть працювати тільки на «Umowa o prace», що є за трудовим контрактом. В цьому випадку податки вважаються так:
— Якщо основа розрахунку податку становить 85 528 злотих або менше (тобто людина заробила до 85 528 злотих на рік), то податок становить 18% цієї основи мінус 556 злотих 2 гроша.
— Якщо основа розрахунку податку перевищує 85 528 злотих, то податок становить 14 839 злотих + 32% надлишку понад 85 528 злотих.

Виходить, що 18% — це не 18%, а близько 25%. У свою чергу, 32% — це не 32%, а близько 39%.

У всіх країнах Європи податки дуже великі, а зарплата програмістам завжди пишеться брудними. Наприклад, якщо ви бачите зарплату 70000 євро в рік для програміста в Німеччині, то не забудьте відняти приблизно 50% звідти. Ви бачите зарплату в Нідерландах 55000 євро — чудово, ось вам табличка. Зверніть увагу, що там все дуже хитро зроблено. По приїзду ви як іммігрант отримуєте знижку на податки 30%, але це тільки на перші 8 років. А через 8 років прекрасного життя в цій країні, коли у вас вже є будинок у кредит, велосипеди для всієї родини, діти і дружина, ви різко починаєте заробляти менше.

Це при наших 4% при підвищенні отримаєте в наступному місяці на стільки більше грошей, на скільки вам сказали. А, наприклад, у Німеччині при початкових ставках до 2к євро в місяць є такий період, коли підвищення на 500 євро змусить вас увійти в інший ряд платників податків, і відповідно ви будете заробляти менше, ніж до підвищення.

Закони для місцевих і приїжджих

Ви можете заперечити, що «Я буду бачити за що я плачу», «адже Там рівень життя краще», «Там адже соціальні гарантії» або «Там же поліція працює, а не краде як у нас». Насправді це все виглядає як цей мем.

Так, ви можете піти в лікарню і полікуватися безкоштовно за податки, що ви платите, але з вами будуть говорити на місцевою мовою. Припустимо, це не проблема. Тоді зустрічайте чудові черги в Європі на 3-5 місяців.

Так, ви можете викликати копів, якщо у вас вкрали велосипед під офісом в центрі (досвід з нашого офісу), але якщо не взяти з собою співробітницю, яка говорить по-польськи і по-англійськи одночасно, то вас можуть і забрати із собою, в клітинку посидіти, так як ви паспорт не берете в офіс. Наша історія закінчилася тим, що колеги сказали так: «Дивись, ми пару місяців цю справу будемо розглядати, а потім закриємо. Навряд чи ми знайдемо його». Нічого не нагадує?

Так, ви можете відчувати себе захищеним у себе вдома, але це дивлячись який район і не свято. А то у них там все в звичайні дні закривається у 18, а в свята взагалі нічого не працює (ну це реально важко пояснити, що означає нічого, це ось як на дверях «Хліба немає. Зовсім немає!»).

Можливо, це все дрібниці. Що значить означає «соціальні гарантії та рівень життя тільки для місцевих», ви починаєте розуміти, коли у вас запити складніше. Припустимо, ви не зможете легально відкрити ФОП, як у нас. Ви також заплатите все, що накопичили за довгий час, якщо отримаєте якийсь перелом або просто у вас почнуться проблеми з зубами.

Звичайно, є багато і хороших моментів. Наприклад, цілодобовий транспорт, можливість подорожувати на тимчасовому дозволі на проживання. Але я хочу донести думку, що 90% соціальних гарантій працює на людей, у яких є своя квартира в цій країні, і вони є її громадянами. Практично будь-яка тема, будь-який пункт — вас не торкнеться. Або, в кращому випадку, вам буде потрібно для цього витрачати час на якісь додаткові документи і рухи.

Поняття «рівень життя» більше лягає не на вас, а на тих місцевих, які там виросли і живуть уже довгий час. Припустимо, купити квартиру можна в кредит і навіть додати його у витрати, щоб платити менше податків, але зробити це можна не у всіх країнах і при цьому необхідно буде дуже довго виплачувати кредит (близько 30 років). Якщо ви потрапили в ДТП і ви не місцевий, а там спірна ситуація, то ви будете винуватим, у вас можуть надовго відібрати права, а ще випишуть величезний штраф.

Потрібно це вам?

Отже, більшість преференцій рівня життя працюють і стосуються лише місцевих жителів. Тому вам треба подумати, чи варто ця країна вашої інвестиції в 5 років (найчастіше потрібно просто платити податки, але не скрізь так просто), щоб стати її громадянином. При цьому вам необхідно буде розлучитися з вашим українським громадянством, що спричинить за собою проблему повернення та приїзду сюди.

Уявімо, що ви, простий програміст міддл левела, з молодою дружиною вирішили переїхати в європейську країну. В першу чергу ви повинні для себе зрозуміти, що саме ви хочете там побачити, які саме соціальні гарантії та рівень життя ви хочете отримувати.

Якщо ви думаєте як наші батьки, що «Там просто краще жити, адже там все на хорошому рівні», то ви можете розчаруватися, що, припустимо, ви отримуєте своїх 10% зарплати тільки тому, що забезпечуєте біженців з Сирії. Або ці ж 10% не отримуєте тільки тому, що там чудові школи та університети, або магістралі між містами.

Ви задайте собі питання:
— Чи мені потрібна школа?
— Потрібен мені університет?
— Чи потрібні мені дороги (часто я їжджу на машині кудись далеко)?
— Я Хочу заробляти значно менше (можливо в цифрах зарплати вийде та ж, але витрати значно вище)?
— Чи потрібні мені автобуси, які чудово їздять, і їх гарний стан?
— Хочу я платити пенсійний фонд місцевим?
— Хочу я держ. служби, які справно працюють (адже знявши квартиру в хорошому районі, і ви не почуєте про проблеми)?
— Я Хочу інші сервіси (але не забудьте, що там ймовірність англійської мови значно падає)?

Не забувайте приплюсовувати скрізь чужу мову і культуру, адже ви не вчилися в їх школах, ви не читали їх книжок, не дивились їх національних фільмів.

Отже, швидше за все, велика частина соціальних гарантій не про вас і вашу родину. Якщо ви мідл розробник і у вас молода дружина, то навіщо вам школа чи університет? Також навіщо вам платити всякі фонди, які забезпечують приїжджих і пенсіонерів в цій країні? Звичайно, якщо ви їдете туди назавжди, то це може мати інший сенс для вас, але я схиляюся до того, що ми повинні думати про свою старість, а не покладатися на державу. Якщо у вас є машина і вам важливі дороги, то навіщо вам хороший автобус і всі його сервіси?

Тут справа в тому, що ви не будете використовувати і половину цих сервісів, а платити за них будете як всі. Ще 3-5 років, і ви захочете почати свій бізнес, але відсутність місцевого паспорта вас дуже сильно зупинить. Звичайно, паспорт можна отримати в багатьох випадках просто після п’яти років перебування в цій країні, але з урахуванням поточної ситуації з мігрантами і сам термін 5 років ставить жирне питання в цьому.

Думати своєю головою

Повертаючись до того, що переїзд мені був навіяний батьками, я почав задаватися питанням — ким ми були виховані? Людьми, народженими в СРСР. А там було як? Всі люди повинні бути рівні, ковбаса всім і по 5 копійок, а проїзд 2-3 копійки. Трудягам санаторій на території СРСР і стабільність у величезній країні, але чомусь багато хто хотів виїхати з цієї стабільної країни і так виховували нас.

Тобто у вас повинні бути своя голова. Перш ніж ви вирішите їхати кудись, ви повинні розуміти, що там буде важче і багато в чому не краще ніж там, де ви зараз. Батькам було погано, тому що їх країни розвалювалися, і вони вже не знали, ким вони є. У них часто змінювалася валюта, про накопичення «на книжці» можна забути. У них завжди держава щось крала, завжди були погані лікарні і школи (хоча в їх 20-30 років це було на хорошому рівні). Після таких складнощів ідея, що краще там, де нас немає, стає набагато ближче.

Коли йдеться про переїзд, задайте собі питання, що б ви хотіли отримати від переїзду, які у вас пріоритети. Якщо ви хочете заробляти, то наші 4% для вас-просто казка. Якщо ви хочете піти в чудовий університет, ніхто не заважає вам вчитися там, де ви забажаєте, і з тими викладачами, і яких ви хочете слухати, адже ви можете собі це дозволити. Хочете віддати дитину в гарну школу — що вам заважає віддати її в приватну школу і взяти додаткові заняття додому від хороших професіоналів? Хочете хороші дороги у вашому місті — давайте змусимо це зробити наших депутатів.

Слухайте батьків у питаннях житейських, але конструктивні рішення щодо локальних проблем, засновані на їх досвіді, варто все-таки подумати своєю головою, адже реалії тієї країни, де вони жили, значно змінилися за роки.

Джерело: УкрМедіа