Привітання у віршах зі святом Віри, Надії, Любові 2016

Православні християни кожен рік у вересні святкують День пам’яті Віри, Надії і Любові, а також їхньої матері Софії.

В Римі жила самотня мати трьох дочок Софія. Її діти були названі, як три чесноти: Віра, Надія, Любов. Те, що ця сім’я була християнами, дізнався імператор і запросив усіх до себе. При зустрічі з імператором жінки розповіли про свою віру. Він відіслав їх до язичниці, яка повинна була зробити так, щоб вони зреклися своєї віри. Але нічого не допомогло, а імператор зажадав від сім’ї жертву язичницькому богові. Але отримав упевнену відмову. Дітей наказали катувати, а мати повинна була поховати дочок. За їх муку Церква зарахувала сім’ю до святим мученикам. Ці маленькі дівчинки зі своєю матір’ю показали, що сила духу непідвладна мукам фізичним.

(Дата, відзначаємо в 2016 році день Віри, Надії, Любові та матері їх Софії – 30 вересня)

***

Сьогодні блакитні, чисті і добрі небеса,
Нам свято особливе, світле дарують,
Нехай в День Віри, Надії і Любові,
Твоя душа веселиться і радіє.
Нехай у вас буде мир у душі,
Нехай Ангели вас від печалей охороняють,
В честь свята сьогодні по всій країні,
Пісні співають, веселяться і гуляють.

***

Не звикла у скорботі жити Україна,
Щоб ганьбити потім себе виною,
Одного разу три дочки світлої Софії,
У світ пішли від нас високий і інший.
Пішли вони за свою віру в Бога,
З незайманою та чистою гарячою душею,
Вони не чекали райського порогу,
Вони були віддані меті святої.

***

Три діви юні колись поклали,
Свої молоді життя на жертовний вівтар,
За те, щоб на нашій землі завжди були,
Великий Бог і справедливий Цар.
І ми з тих пір серцево згадуємо,
Трьох сестер – Віру, Надію, Любов,
Ми адже суть цих почуттів всі знаємо,
Ми їх відчуваємо в житті знову і знову.

***

Страждання і горя завжди, на жаль повні,
Океанів життя, вируючі сильні хвилі,
Їх бризки – це наші сльози і червона кров,
Але прийшли і утішаєш Надія, Віра і Любов.
Вони завжди у долі поганої, сумної,
Допомагають людям своєю невблаганною силою,
Вони підбадьорюють і підтримують своєю душею,
Приносять благословення завжди з собою.

***

Три сестриці, створення дуже ніжних,
Зібралися в дорогу сувору одного разу,
Щоб відшукати серед морів безмежних,
Джерело від Бога, що зможе врятувати від спраги.
Вони у будинку попрощавшись, навіки розійшлися,
Вирушаючи в поодинці в далекі далі,
Першою ім’я – Віра, друга – Любов,
Ну а третю Надією всі звали.

***

Сьогодні свята прийшли православні терміни,
І обіцяно було погодою спекотне літо,
Чому ж люди так самотні?
Чому їх завжди розносить по білому світу?
І в будь-яких країнах, і у всіх межах,
Я буду просити одного, як раніше:
Щоб Вірити і жити, і, звичайно Любити,
Нехай вас ніколи не покине Надія.

***

Джерело: